Під час окупації Київщини чимало волонтерів, ризикуючи своїм життям, рятували інших. Займались евакуацією та привозили їжу. 

Одним із таких волонтерів із Київщини став Костянтина Гудаускаса. Він родом із Казахстану. Костянтин розповів журналістці НЕЙМОВІРНІ.UA  як врятував 203 людини під час окупації Київщини. Він втратив 5 машин, підірвався на міні, але продовжував вивозити людей з Бучі, Ворзеля та Гостомеля. Бо після 24 лютого замість еміграції він обрав один з найважчих шляхів — витягувати українців з пекла окупації.

Костянтин хотів евакуювати сім’ю із Ворзеля. Там були маленькі діти та 96-тирічна бабуся.

«Ми зупинились тут, по вулиці Лісна у Ворзелі. А з іншої сторони якраз їхала колона орків. Тут вони повернули і почали відкривати вогонь із БМД. Було дуже страшно. Ми підняли руки і йшли з документами. Вони підбігли збили з ніг та поклали на землю. Двічі штовхнули та приставили зброю в голову, а потім вистрілили над головою. Я приготувався і сказав собі, що був готовий померти, коли приїхав сюди. Я думав все, тут закінчилась моя місія. Окупант вистрілив на головою та сказав «живи». Я встав і подумав «ну наче крові немає». Це ж як у фільмах, знаєте? коли стріляють людина не відчуває болі. От я думав, що теж не відчув біль», — розповідає Костянтин журналістці НЕЙМОВІРНІ.UA

Після того він пішов шукати ту сім’ю за якою приїхав. Коли зайшов в будинок, там було темно та грів камін і навколо каміну сиділа велика сім’я:

«Я сказав, що я приїхав за вами, вам потрібно збиратись. На що вони відповіли, нам нікуди їхати. У відповідь сказав, що їх чекає вся Україна»

В той же день відбулась ще одна евакуація.

Потрібно було вивезти кримськотатарську сім’ю до Житомирської траси. Вони вирішили їхати через кладовище, між могил. Бо так було безпечніше, так вдалось оминути  блокпости. Волонтер Костянтин із сльозами на очах згадує, як орки роздягнули до гола бабусю, які було 96 років, аби оглянути. Тоді був березень і на дворі було холодно.

«Я вивіз, висадив, пересадив та поїхав назад в Бучу. Коли був на блокпості я сказав, що я громадянин Казахстану і їду додому», — стверджує Костянтин

Саме тоді він підірвався на міні та отримав контузію.

Його автівку розстріляли, точились важкі бої. Від машини нічого не залишилось. Костянтин розказує, що втратив не одну, а аж 5 машин.

Вагітна жінка із дітьми.

Наступна сім’я, яку приїхав рятувати Константин була вагітна на 8 місяці жінка з дітьми.
«Я сказав викидайте документи, ви моя сім’я, ми із Казахстану. Єдине, що я просив говорити тільки російською і щоб діти називали мене батьком, допоки я не передам їх  справжньому тату», — ділиться Констянтин

На щастя, виїхали тоді вдало. Зараз ця жінка народила сина та назвала його Костянтином.

Коли щоразу повертався назад на блокпостах стояли інші окупанти. Тому пощастило вивезти багато сімей і Костянтина не впізнавали.

Діти війни
Костянтину вдалось врятувати не одну дитину. Утім, історію однієї із них не може розповідати без сліз в очах. Орки ґвалтували дівчинку в підвалі на очах у її мами.
«Вони її гвалтували 10 днів в підвалі. Вони це робили з однією ціллю — аби дівчинка ніколи не народила українця. Я не спав після почутого два дні. На її очах вбили маму. Мама бачила, що відбувається з її донькою. Вона помирала, стикаючи кров’ю», — пригадує із сльозами на очах Костянтин
Коли чоловік привозив гумунітарку в одному із будинків побачив дівчинку на підлозі, вона прижалась в кутку та просила допомогу. У її очах були сльози усієї України. Після останнього разу рашисти напились та забули прив’язати дівчинку. Так їй вдалось втекти. Зараз вона за кордоном, більше не зможе мати дітей, вона в жахливому психологічному стані. Не підпускає до себе людей.
Костянтин стверджує, що не було «хороших русскіх». Навіть ті, які відпускали:
«Зрозумійте, коли ми проїжджали блокпост в машині сиділа дівчина із уламком в голові. І «пацан» 20-ти річний каже може її спочатку треба стерилізувати, бо завтра вона народить «хохлов». Він приходить направив зброю на неї, але не вистрілив. Ми там стояли дві години і сказала їдь звідси»
Костянтин каже, що бачив в очах орків велике бажання вбити його, неодноразово. Але страху не було. Бо кожен українець цінує ту свободу, яку їй подарував Бог. Костянтин із Казахстану і ділиться, що бажає своїй країні таку ж жагу до свободи. Єдине, що зараз чекає — міжнародного суду. Він хоче, аби всі ті хто робили та віддавали наказ — були покарані. А зараз про це потрібно говорити усім, розповідати ті історії, аби про звірства рашистів знав кожен.
Щоб своєчасно отримувати перевірені новини та плітки вашого міста шукайте нас у Facebook та підписуйтеся у Telegram-каналі.

 

 

 

 

попередня статтяХарчоблок за майже 70 мільйонів гривень. Як кум Маркушина заробляє на Ірпені під час війни
наступна статтяУ Бучі відновлюють школу №3. Коли планують завершити?

Залишити відгук

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я