Про ненагороджених та забутих військових, які боронили та боронять свою Батьківщину ми неодноразово писали.

Журналісти «Tittle-Tattle» поспілкувались із жителькою села Мостище, що на Київщині. Трохименко Наталія багатодітна матір. І двоє її синів знають, що таке війна.

Коли почалось повномасштабне вторгнення, наймолодший син пішов захищати свою землю. Давиденко Богдан з позивним «Бродяга» змушений був взяти зброю в руки в 23 роки. Як запевняє мама — сина ніхто не призивав, із побратимами пішли спершу до командира, а потім — на війну.

«Я багатодітна мама, у мене шестеро дітей. Ніхто сина не призивав. Були мости підірвані. Це все в перший день війни. Але вони відігнали рашистів аж до білорусі», — розказує Наталія

Якщо в перші дні війни із документами ще могли бути якісь складнощі, то далі почалось найгірше. Бо після звільнення Київщини Богдана забрали в Донецьк. Це було 12 червня. І він воював теж без докуменів.

«А коли я почала телефонувати в військову частину. Сказали, що моя дитина без документів. Що він там робить? Якщо без рук без ніг привезете, скажуть — за зайчиком бігав, чи що?», — розказує мама Богдана

Пізніше жінка дізналась, що його роту розстріляли, а командира вбили. І після цього сина відправляли оформлятись.

«Я його не відпускаю більше. Мій син вже не в стані воювати, розумієте? Він отримав контузію, Богдан не в свідомості. Після Донецьку він побілів та став сивим. Йому всього 23 роки», — розказує мама.

У нього є військовий квиток, але нічого там не заповнено. І таких ситуацій безліч, що військових відправляють на війну без жодних документів — стверджує Наталія

«Моя дитина ні пайки не отримує, ні ВПО, ні лікування. Ну тому що він не воював. Він бачив, як діток виносили із Бучі, бачив, як ці нелюди їх вбивали»

В Гостомелі усі знають, що він воював. І не хочеться, щоб потім потрібно було це доводити. Наталія зверталась до екс начальника Гостомельської селищної військової адміністрації – Тараса Думенка. Той все обіцяв. А зараз прийшов Борисюк то він зайнятий такий, що записав на прийом аж на 8 жовтня.

Старший син Наталії зараз проходить військову службу. Йому 28 років, оформили його офіційно. В цілях безпеки не будемо називати ні імені, ні позивного. Нехай повернеться живим та здоровим.

Так як будинок Наталії знищений вона 3 місяці жила у вагончику за сільрадою, разом із ще 7 людьми. Спали на матраці, бо нічого там не було. Було складно, тому змушена була орендувати квартиру. Платить 4 000 гривень і ще комунальні послуги.

Схожих історій багато. Кілька з них, про які ми писали:

Тут можна прочитати історію захисника Ірпеня з яким сфоткалися, а потім забули 

Тут — історія військового, який воював на «Жирафі», отримав поранення, а зараз намагається це довести 

Ми вже писали, як в Ірпені тим хто «особливо» відзначився дають годинник. Депутатка Ірпінської міськради Міронішена анонсувала, що «Маркушині медалі» вручатимуть і на наступній сесії, а «обрані» отримають ще й годинник. 

Українці мають знати та пам’ятати реальних героїв. На жаль, багато військових, які з перших днів на передовій, виганяли ворога з нашої країни, зараз забуті владою. Чи на часі зараз це питання? А якщо не піднімати його зараз чи буде воно актуальне після нашої перемоги?

Ми не кажемо, що ті кого нагородили — не заслуговують. Потрібно пам’ятати про усіх захисників, якою ціною нам дається наша незалежність.

Інколи неможливо дивитись на чергові публікації влади. Нагороджують тих хто і близько немає відношення до захисту України. Тих хто відсиджувався в більш безпечних містах, а зараз почесно отримує медальки та годинники.

І варто уявити лише почуття батьків, які бачать ці «нагородження». Чиї діти в 23 роки отримали інвалідність, а зараз намагються не те що відзнаку випросити, а просто довести, що вони дійсно були на війні і захищали не лише свою сім’ю, а й сім’ю цих ж політиків.

попередня статтяОзброєні молодики про яких не знає Маркушин: мер Ірпеня прокоментував ситуацію із офісом Зіневича
наступна статтяІрпінчан запрошують плести сітки для захисників. Де і коли це можна зробити

Залишити відгук

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я